відвабити

відва́бити

-блю, -биш; мн. відваблять; док., відваблювати, -юю, -юєш. недок., перех.

Ваблячи, відвертати когось від чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. відвабити — відва́бити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвабити — ВІДВА́БИТИ див. відва́блювати.  Словник української мови у 20 томах
3. відвабити — ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад...  Словник синонімів української мови
4. відвабити — ВІДВА́БИТИ див. відва́блювати.  Словник української мови в 11 томах