відгин

відги́н

-у, ч.

1》 Місце, на якому що-небудь відігнуто.

2》 Відігнута частина чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. відгин — відги́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відгин — ВІДГИН – ВІДГІН Відгин, -у. їм. від відігнути. Відгін, -гону. їм. від відігнати: залишки відгону гасу називаються мазутом.  Літературне слововживання
3. відгин — ВІДГИ́Н, у, ч. 1. техн. Те саме, що відгина́ння. Малий фальцезгинальний верстат використовують для відгину крайок по коротких сторонах листів покрівельної сталі (із журн.). 2. Відігнута частина чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. відгин — ВІДГИ́Н, у, ч. 1. Місце, на якому що-небудь відігнуто. 2. Відігнута частина чого-небудь. Встановлюють на відгині осі [кінного плуга] польове колесо (Механ. і електриф.., 1953, 19).  Словник української мови в 11 томах