відгин

ВІДГИ́Н, у, ч.

1. техн. Те саме, що відгина́ння.

Малий фальцезгинальний верстат використовують для відгину крайок по коротких сторонах листів покрівельної сталі (із журн.).

2. Відігнута частина чого-небудь.

Установлюють на відгині осі кінного плуга польове колесо (з наук. літ.);

Гніздо оси є бездоганною за формою кулею з тонкою шийкою і відгином навколо отвору, що робить його схожим на глечик (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. відгин — відги́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відгин — ВІДГИН – ВІДГІН Відгин, -у. їм. від відігнути. Відгін, -гону. їм. від відігнати: залишки відгону гасу називаються мазутом.  Літературне слововживання
3. відгин — -у, ч. 1》 Місце, на якому що-небудь відігнуто. 2》 Відігнута частина чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відгин — ВІДГИ́Н, у, ч. 1. Місце, на якому що-небудь відігнуто. 2. Відігнута частина чого-небудь. Встановлюють на відгині осі [кінного плуга] польове колесо (Механ. і електриф.., 1953, 19).  Словник української мови в 11 томах