1. Словник української мови у 20 томах

відгин

ВІДГИ́Н, у, ч.

1. техн. Те саме, що відгина́ння.

Малий фальцезгинальний верстат використовують для відгину крайок по коротких сторонах листів покрівельної сталі (із журн.).

2. Відігнута частина чого-небудь.

Установлюють на відгині осі кінного плуга польове колесо (з наук. літ.);

Гніздо оси є бездоганною за формою кулею з тонкою шийкою і відгином навколо отвору, що робить його схожим на глечик (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгин — відги́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відгин — ВІДГИН – ВІДГІН Відгин, -у. їм. від відігнути. Відгін, -гону. їм. від відігнати: залишки відгону гасу називаються мазутом. Літературне слововживання
  3. відгин — -у, ч. 1》 Місце, на якому що-небудь відігнуто. 2》 Відігнута частина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відгин — ВІДГИ́Н, у, ч. 1. Місце, на якому що-небудь відігнуто. 2. Відігнута частина чого-небудь. Встановлюють на відгині осі [кінного плуга] польове колесо (Механ. і електриф.., 1953, 19). Словник української мови в 11 томах