віддяка

віддя́ка

-и, ж.

1》 Винагорода за зроблену послугу і т. ін.

2》 рідко. Те саме, що відплата.

Значення в інших словниках

1. віддяка — віддя́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. віддяка — Винагорода, подяка, відплата, сил. помста, відомста, відомщення.  Словник синонімів Караванського
3. віддяка — ВІДДЯ́КА, и, ж. 1. Винагорода за зроблену послугу, добру справу і т. ін. Свідомість гнобила його, що він так пізно оцінував офіри сестри, коли віддяка була вже неможливою (В. Підмогильний); За такий труд не треба віддяки (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. віддяка — див. винагорода; помста  Словник синонімів Вусика
5. віддяка — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь).  Словник синонімів української мови
6. віддяка — Віддя́ка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. віддяка — ВІДДЯ́КА, и, ж. 1. Винагорода за зроблену послугу і т. ін. За такий труд не треба віддяки (Рибак, Зброя.., 1943, 89). 2. рідко. Те саме, що відпла́та.  Словник української мови в 11 томах
8. віддяка — Віддяка, -ки ж. Благодарность; отплата; возмездіе. ум. віддячка.  Словник української мови Грінченка