віддяка —
віддя́ка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
віддяка —
-и, ж. 1》 Винагорода за зроблену послугу і т. ін. 2》 рідко. Те саме, що відплата.
Великий тлумачний словник сучасної мови
віддяка —
ВІДДЯ́КА, и, ж. 1. Винагорода за зроблену послугу, добру справу і т. ін. Свідомість гнобила його, що він так пізно оцінував офіри сестри, коли віддяка була вже неможливою (В. Підмогильний); За такий труд не треба віддяки (Н.
Словник української мови у 20 томах
віддяка —
див. винагорода; помста
Словник синонімів Вусика
віддяка —
ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь).
Словник синонімів української мови
віддяка —
Віддя́ка, -ки, -ці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
віддяка —
ВІДДЯ́КА, и, ж. 1. Винагорода за зроблену послугу і т. ін. За такий труд не треба віддяки (Рибак, Зброя.., 1943, 89). 2. рідко. Те саме, що відпла́та.
Словник української мови в 11 томах
віддяка —
Віддяка, -ки ж. Благодарность; отплата; возмездіе. ум. віддячка.
Словник української мови Грінченка