відзвичаюватися

відзвича́юватися

-ююся, -юєшся, недок., відзвичаїтися, -аюся, -аїшся, док.

Втрачати звичку до чого-небудь; відучуватися.

Значення в інших словниках

1. відзвичаюватися — відзвича́юватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відзвичаюватися — ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док. Те саме, що відвика́ти. [Оксана:] Либонь, я одзвичаїлась від співів (Леся Українка); Слухачі теж готувалися вхопити перші звуки жіночого голосу, від якого поступово відзвичаїлися в цих самотніх горах (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
3. відзвичаюватися — ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М.  Словник синонімів української мови
4. відзвичаюватися — ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док. Втрачати звичку до чого-небудь; відучуватися. Хтось уже від того відзвичаївся (Л. Укр., V, 1956, 351).  Словник української мови в 11 томах