відкидати

I відк`идати-аю, -аєш, недок., відкинути, -ну, -неш, док., перех.

1》 Кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь.

|| Різким рухом відстороняти, відштовхувати когось від себе.

2》 Відводити геть, піднімати вгору або опускати вниз що-небудь, прикріплене з того або іншого боку.

|| Різким рухом відхиляти вбік вільний кінець, край чого-небудь (фіранки, ковдри тощо).

|| Приймати, відгортати волосся з обличчя, чуб із чола і т. ін.

|| Різким рухом відводити назад, убік руку, ногу, голову; закидати.

Відкинути ноги зневажл. — умерти; здохнути (про тварин).

3》 перен., рідко. Відстороняти, відчужувати кого-небудь від когось; відштовхувати.

4》 перен. Рішуче відхиляти щось, не визнавати чогось, відмовлятися від чого-небудь (теорії і т. ін.).

|| Відхиляти чиюсь кандидатуру, не приймати, не рекомендувати когось.

|| Не брати до уваги; нехтувати.

5》 Атакуючи або контратакуючи вороже військо, примушувати його відходити, відступати.

|| Уражаючи, повертати назад.

6》 перен. Перемагати, долати почуття, сон тощо.

7》 Перекладати в що-небудь для стікання рідини.

8》 розм. Відчисляти, зменшувати на певну кількість.

9》 перен. Відбивати щось (тінь і т. ін.) від чого-небудь.

II відкид`ати-аю, -аєш, док., перех.

1》 Відкинути за кілька разів.

2》 Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голову.

Значення в інших словниках

1. відкидати — відки́дати дієслово доконаного виду відкида́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відкидати — (вбік) кидати; (волос) відгортати; (голову) закидати; (сумнів) облишати; (від себе) відштовхувати, відчужувати; (наклеп) відхиляти; (теорію) відмовлятися від <�не приймати, не визнавати> чого, нехтувати що...  Словник синонімів Караванського
3. відкидати — ВІДКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Відкинути за кілька або багато разів. Артем уже відкидав землю з прямокутного виступу (В. Владко); Могилу Івана Івановича засипало снігом ледь не вщерть з оградкою .. – Треба б одкидати сніг, – кажу (Григір Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
4. відкидати — див. відмовляти; перечити  Словник синонімів Вусика
5. відкидати — відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П.  Фразеологічний словник української мови
6. відкидати — ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИ розм., ВІДТІСНЯ́ТИ рідко. — Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти.  Словник синонімів української мови
7. відкидати — ВІДКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Відкинути за кілька разів. Відкидати сніг. 2. Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голову. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця (Номис, 1864, № 14087); Пішов [Осел] собі на широку поляну..  Словник української мови в 11 томах