Великий тлумачний словник сучасної мови

відстовбурчувати

відстовбу́рчувати

і рідко відстобурчувати, -ую, -уєш, недок., відстовбурчити і рідко відстобурчити, -чу, -чиш, док., перех.

Висувати, випинати що-небудь наперед, убік або назад.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відстовбурчувати — відстовбу́рчувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. відстовбурчувати — ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, рідко ВІДСТОБУ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТОВБУ́РЧИТИ, рідко ВІДСТОБУ́РЧИТИ, чу, чиш, док., що. Висувати, випинати якусь частину тіла (ногу, губи і т. ін.) наперед, убік або назад.  Словник української мови у 20 томах
  3. відстовбурчувати — див. настовбурчувати  Словник синонімів Вусика
  4. відстовбурчувати — ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. відстовбурчувати — ВІДСТОВБУРЧУВАТИ і рідко ВІДСТОБУРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТОВБУРЧИТИ і рідко ВІДСТОБУРЧИТИ, чу, чиїй, док., перех. Висувати, випинати що-небудь наперед, убік або назад.  Словник української мови в 11 томах