Великий тлумачний словник сучасної мови

відучуватися

віду́чуватися

-уюся, -уєшся, недок., відучитися, -учуся, -учишся, док.

Позбуватися певної звички; відзвичаюватися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відучуватися — віду́чуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відучуватися — ВІДУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док. Позбуватися певної звички; відзвичаюватися. Відучуватися від торгівлі сировиною, енергоносіями – дуже болісно, адже можна, нічого не роблячи, по суті...  Словник української мови у 20 томах
  3. відучуватися — ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М.  Словник синонімів української мови
  4. відучуватися — ВІДУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДУЧИ́ТИСЯ, учуся, учишся, док. Позбуватися певної звички; відзвичаюватися. Санітарка Саодат одучилась, нарешті, викидати сюди сміття й усякий непотріб (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 35); *Образно.  Словник української мови в 11 томах