Великий тлумачний словник сучасної мови

відчинений

відчи́нений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відчинити 1).

|| відчинено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відчинений — відчи́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. відчинений — ВІДЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відчини́ти 1. Двері в сіни були вже відчинені, і в темноті їх сіріла чиясь постать (Панас Мирний); Крізь одчинені вікна з правого боку пробивається несміливо місячне сяйво (Б.  Словник української мови у 20 томах
  3. відчинений — ломи́тися у відчи́нені две́рі, ірон. Твердити, доводити загальновідоме, те, чого ніхто не заперечує. Доводити, що останнім часом зросла громадянська активність киян, означає ломитись у відчинені двері (З газети); Доводити...  Фразеологічний словник української мови
  4. відчинений — ВІДЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчини́ти 1. Двері в сіни були вже відчинені, і в темноті їх сіріла чиясь постать (Мирний, III, 1954, 220); Вікно відчинене, і пахне нічна матіола (Донч., VI, 1957, 43); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах