відчинений

ВІДЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчини́ти 1.

Двері в сіни були вже відчинені, і в темноті їх сіріла чиясь постать (Мирний, III, 1954, 220);

Вікно відчинене, і пахне нічна матіола (Донч., VI, 1957, 43);

// У знач. прикм.

Крізь відчинену браму фортеці видно намети, курені (Корн., I, 1955, 209);

// відчи́нено, безос. присудк. сл.

Підвальне вікно одчинено. Видно в кімнаті робітничу обстановку (Вас., III, 1960, 312);

На хуторі зарані відчинено хвіртку для гостей (Стельмах, II, 1962, 60).

Значення в інших словниках

1. відчинений — відчи́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відчинений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відчинити 1). || відчинено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчинений — ВІДЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відчини́ти 1. Двері в сіни були вже відчинені, і в темноті їх сіріла чиясь постать (Панас Мирний); Крізь одчинені вікна з правого боку пробивається несміливо місячне сяйво (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. відчинений — ломи́тися у відчи́нені две́рі, ірон. Твердити, доводити загальновідоме, те, чого ніхто не заперечує. Доводити, що останнім часом зросла громадянська активність киян, означає ломитись у відчинені двері (З газети); Доводити...  Фразеологічний словник української мови