відчикрижити
ВІДЧИКРИ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко. Відрізати, відтяти частину чого-небудь.
— На мене кинули бомбу, що так мені весь хвіст гладко відчикрижила! — говорив Лис Микита (Фр., IV, 1950, 90);
Піджак великий, і його володареві довелося ножицями відчикрижити зайве на рукавах (Шиян, Партиз. край, 1946, 13);
// фам. Забрати собі що-небудь у когось; відняти.
Батько нашого пана.. відчикрижив од церкви вісімдесят десятин (Стельмах, Хліб.., 1959, 281).
Словник української мови (СУМ-11)