Великий тлумачний словник сучасної мови

вінкель

ві́нкель

-кля, ч., зах.

Теслярський косинець.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вінкель — Ві́нкель: — інструмент (косинець), яким контролюють прямі кути [15] — кут, прилад, яким вимірюють кути [V] — Вінкель — спец, косинець, яким контролюють прямі кути, польськ. winkel з нім.  Словник з творів Івана Франка
  2. вінкель — ві́нкель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. вінкель — Косинець, кутник  Словник чужослів Павло Штепа
  4. вінкель — ВІ́НКЕЛЬ, я, ч. 1. Столярний косинець з кутом 90 °; кутник. Робітник між тим узяв свій вінкель, кельню та міру і, попрощавшися з товаришами, спокійною ходою пішов (І. Франко). 2. зах. Ріг вулиці.  Словник української мови у 20 томах
  5. вінкель — ві́нкель (ві́нькель) 1. прилад для вимірювання прямих кутів; кутомір; косинець (ст): Всі рисунки, які подаємо, мусять бути придержувані до вінкля, бо інакше цілий рисунок вийде кепський, здеформований (Повний курс)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. вінкель — ві́нкель (від нім. Winkel – кут) столярний косинець з кутом 90°.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. вінкель — Вінкель, -кля м. У галицкихъ плотниковъ: угольникъ. МУЕ. ІІІ. 29.  Словник української мови Грінченка