Значення в інших словниках
-
вінкель —
Ві́нкель: — інструмент (косинець), яким контролюють прямі кути [15] — кут, прилад, яким вимірюють кути [V] — Вінкель — спец, косинець, яким контролюють прямі кути, польськ. winkel з нім.
Словник з творів Івана Франка
-
вінкель —
ві́нкель іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
вінкель —
Косинець, кутник
Словник чужослів Павло Штепа
-
вінкель —
ВІ́НКЕЛЬ, я, ч. 1. Столярний косинець з кутом 90 °; кутник. Робітник між тим узяв свій вінкель, кельню та міру і, попрощавшися з товаришами, спокійною ходою пішов (І. Франко). 2. зах. Ріг вулиці.
Словник української мови у 20 томах
-
вінкель —
ві́нкель (ві́нькель) 1. прилад для вимірювання прямих кутів; кутомір; косинець (ст): Всі рисунки, які подаємо, мусять бути придержувані до вінкля, бо інакше цілий рисунок вийде кепський, здеформований (Повний курс)...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
вінкель —
ві́нкель (від нім. Winkel – кут) столярний косинець з кутом 90°.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
вінкель —
Вінкель, -кля м. У галицкихъ плотниковъ: угольникъ. МУЕ. ІІІ. 29.
Словник української мови Грінченка