вінкель

ВІ́НКЕЛЬ, я, ч.

1. Столярний косинець з кутом 90 °; кутник.

Робітник між тим узяв свій вінкель, кельню та міру і, попрощавшися з товаришами, спокійною ходою пішов (І. Франко).

2. зах. Ріг вулиці.

А як випили, то хтось негайно біг на вінкель за другою фляхою [пляшкою] (з Інтернету).

3. іст. Нашивка на одязі в'язнів у нацистських концтаборах.

Під час реєстрації новому в'язню видавали вінкель з особистим номером (із журн.);

На лівому рукаві полонених був табірний номер і вінкель – знак у вигляді трикутника. Його колір залежав від категорії в'язнів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. вінкель — Ві́нкель: — інструмент (косинець), яким контролюють прямі кути [15] — кут, прилад, яким вимірюють кути [V] — Вінкель — спец, косинець, яким контролюють прямі кути, польськ. winkel з нім.  Словник з творів Івана Франка
2. вінкель — ві́нкель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. вінкель — Косинець, кутник  Словник чужослів Павло Штепа
4. вінкель — -кля, ч., зах. Теслярський косинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вінкель — ві́нкель (ві́нькель) 1. прилад для вимірювання прямих кутів; кутомір; косинець (ст): Всі рисунки, які подаємо, мусять бути придержувані до вінкля, бо інакше цілий рисунок вийде кепський, здеформований (Повний курс)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. вінкель — ві́нкель (від нім. Winkel – кут) столярний косинець з кутом 90°.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. вінкель — Вінкель, -кля м. У галицкихъ плотниковъ: угольникъ. МУЕ. ІІІ. 29.  Словник української мови Грінченка