вінкель
ВІ́НКЕЛЬ, я, ч.
1. Столярний косинець з кутом 90 °; кутник.
Робітник між тим узяв свій вінкель, кельню та міру і, попрощавшися з товаришами, спокійною ходою пішов (І. Франко).
2. зах. Ріг вулиці.
А як випили, то хтось негайно біг на вінкель за другою фляхою [пляшкою] (з Інтернету).
3. іст. Нашивка на одязі в'язнів у нацистських концтаборах.
Під час реєстрації новому в'язню видавали вінкель з особистим номером (із журн.);
На лівому рукаві полонених був табірний номер і вінкель – знак у вигляді трикутника. Його колір залежав від категорії в'язнів (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вінкель — Косинець, кутник Словник чужослів Павло Штепа
- вінкель — Ві́нкель: — інструмент (косинець), яким контролюють прямі кути [15] — кут, прилад, яким вимірюють кути [V] — Вінкель — спец, косинець, яким контролюють прямі кути, польськ. winkel з нім. Словник з творів Івана Франка
- вінкель — Вінкель, -кля м. У галицкихъ плотниковъ: угольникъ. МУЕ. ІІІ. 29. Словник української мови Грінченка
- вінкель — ві́нкель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вінкель — ві́нкель (від нім. Winkel – кут) столярний косинець з кутом 90°. Словник іншомовних слів Мельничука
- вінкель — ві́нкель (ві́нькель) 1. прилад для вимірювання прямих кутів; кутомір; косинець (ст): Всі рисунки, які подаємо, мусять бути придержувані до вінкля, бо інакше цілий рисунок вийде кепський, здеформований (Повний курс)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вінкель — -кля, ч., зах. Теслярський косинець. Великий тлумачний словник сучасної мови