вінкель
Ві́нкель:
— інструмент (косинець), яким контролюють прямі кути [15]
— кут, прилад, яким вимірюють кути [V]
— Вінкель — спец, косинець, яким контролюють прямі кути, польськ. winkel з нім. Winkel, на думку редакції, — «кут, прилад, яким вимірюють кути» (482). Вінклями в Галичині кутів не вимірювали; для цього вживався кутомір. Ними контролювали тільки прямі кути в столярстві, слюсарстві, будівництві тощо. Мабуть, редакція сплутала в поясненні косинець з малкою, бо тільки вона служить до вимірювання кутів. [MО,V]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вінкель — ві́нкель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вінкель — Косинець, кутник Словник чужослів Павло Штепа
- вінкель — -кля, ч., зах. Теслярський косинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вінкель — ВІ́НКЕЛЬ, я, ч. 1. Столярний косинець з кутом 90 °; кутник. Робітник між тим узяв свій вінкель, кельню та міру і, попрощавшися з товаришами, спокійною ходою пішов (І. Франко). 2. зах. Ріг вулиці. Словник української мови у 20 томах
- вінкель — ві́нкель (ві́нькель) 1. прилад для вимірювання прямих кутів; кутомір; косинець (ст): Всі рисунки, які подаємо, мусять бути придержувані до вінкля, бо інакше цілий рисунок вийде кепський, здеформований (Повний курс)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вінкель — ві́нкель (від нім. Winkel – кут) столярний косинець з кутом 90°. Словник іншомовних слів Мельничука
- вінкель — Вінкель, -кля м. У галицкихъ плотниковъ: угольникъ. МУЕ. ІІІ. 29. Словник української мови Грінченка