вірувати

ві́рувати

-ую, -уєш, недок.

1》 Бути релігійним, вірити в Бога.

2》 рідко. Бути певним, переконаним у чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. вірувати — ві́рувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вірувати — ВІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. рел. Вірити в Бога (богів), довіряти Йому, слідувати Його заповідям. Через Нього [Ісуса Христа] ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
3. вірувати — див. вірити  Словник синонімів Вусика
4. вірувати — ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. — Док.: пові́рити, уві́рувати (вві́рувати). Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М.  Словник синонімів української мови
5. вірувати — Ві́рувати, -рую, -руєш, -рує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вірувати — ВІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Бути релігійним, вірити в бога, у надприродні сили. — Мужик поки ще темний, то і в бога вірує; а вивчиться — він і церкву забуде (Мирний, І, 1954, 340); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка...  Словник української мови в 11 томах
7. вірувати — Вірувати, -рую, -єш гл. Вѣровать. Богу молиться, а чорту вірує. Ном. № 1137. Хто в Бога вірує, рятуйте! Котл. Ен. II. 30.  Словник української мови Грінченка