віхоть

ві́хоть

-хтя, ч.

1》 Жмут соломи, сіна тощо.

2》 Жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для миття й чищення чого-небудь.

|| Жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для мазання (глиною, крейдою і т. ін.).

|| Слід на долівці або стіні, що залишається внаслідок нерівного мазання.

3》 перен., зневажл. Про м'яку, безвільну людину.

Значення в інших словниках

1. віхоть — ві́хоть іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. віхоть — ВІ́ХОТЬ, хтя, ч. 1. Жмут соломи, сіна і т. ін. Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (О. Маковей); Уляна перемила теплою водою ложки, поклала проти сонця сушитися, вишкребла тріскою казанок...  Словник української мови у 20 томах
3. віхоть — віхоть: ◊ пізна́лися як сра́ка з віхтем → пізнатися  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. віхоть — див. жмут  Словник синонімів Вусика
5. віхоть — ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О.  Словник синонімів української мови
6. віхоть — Ві́хоть, ві́хтя, -хтеві, -хтем; ві́хті, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. віхоть — ВІ́ХОТЬ, хтя, ч. 1. Жмут соломи, сіна тощо. Хурман розігнув спину й стояв, тримаючи віхоть в червоних руках (Коцюб., II, 1955, 396); Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (Мак., Вибр.  Словник української мови в 11 томах