віщати

віща́ти

-аю, -аєш, недок., заст.

1》 неперех., уроч. Казати щось значне, важливе.

2》 перех. Віщувати (у 1 знач.), провіщати.

Значення в інших словниках

1. віщати — віща́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. віщати — ВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст. 1. уроч. Говорити щось значне, важливе. [Печариця:] Христос .. про братолюбіє віщав (Панас Мирний); – Чи ти волієш на сцену – з високих котурнів віщати, Чи в героїчних рядках славити війни та кров (М.  Словник української мови у 20 томах
3. віщати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
4. віщати — ВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст. 1. неперех., уроч. Говорити щось значне, важливе. [Печариця:] Христос.. про братолюбіє віщав (Мирний, V, 1955, 148); — Чи ти волієш на сцену — з високих котурнів віщати...  Словник української мови в 11 томах