в'язка

в'я́зка

-и, ж.

1》 Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети.

2》 діал. Зав'язка.

3》 мат. Сім'я ліній або поверхонь, яка лінійно залежить від двох параметрів.

4》 муз. Горизонтальна риска (ребро), що зв'язує кілька восьмих нот.

Значення в інших словниках

1. в'язка — в'я́зка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. в'язка — В'Я́ЗКА, и, ж. 1. Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети. По кутах лежали в'язки соломи (Н. Кобринська); Походжає вартовий з величезною в'язкою ключів і з гумовою палицею при боці (І.  Словник української мови у 20 томах
3. в'язка — див. жмут  Словник синонімів Вусика
4. в'язка — В'Я́ЗКА (зв'язані мотузкою дрова, хмиз, солома тощо), В'Я́ЗАНКА, ОБЕРЕМО́К, ЗВ'Я́ЗОК діал. Антон.. зняв з себе мотузок, зв'язав хмиз, звалив на плечі в'язку й пішов до хати (С. Чорнобривець); Він біля припічка кинув в'язанку соломи (А.  Словник синонімів української мови
5. в'язка — В'язка, -ки ж. 1) Связка. От вам казка, мені бубликів в'язка. Рудч. Ск. І. 4. В'язка сіна. Грин. ІІІ. 571. Я ж думала, що мій милий, аж соломи в'язка. Мет. 2) = в'язок 2. Сумск. у. ум. в'язочка.  Словник української мови Грінченка