в'язниця —
в'язни́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
в'язниця —
Тюрма, г. кримінал, жм. хурдига, тюряга, арешт, як ім. чорна, з. остріг, ев. курорт, санаторія; (у цитаделі) равелін, п! БУЦЕГАРНЯ.
Словник синонімів Караванського
в'язниця —
В'ЯЗНИ́ЦЯ, і, ж. Приміщення, де тримають в'язнів. Чи правда, що губили Пилипка в в'язниці? (Сл. Гр.); Хмельницький, засуджений гетьманом Потоцьким на смерть, утік із в'язниці і прямував на Січ (І.
Словник української мови у 20 томах
в'язниця —
Споруда або її частина, призначена для утримання ув'язнених.
Архітектура і монументальне мистецтво
в'язниця —
В'язниця, -ці ж. Тюрьма; заключеніе. Гол. І. 162. Да чи правда, що губили Пилипка в в'язниці. Лукаш. 137.
Словник української мови Грінченка