Значення в інших словниках
-
в'ятір —
в'я́тір іменник чоловічого роду ятір діал.
Орфографічний словник української мови
-
в'ятір —
В'Я́ТІР, а і я, ч., діал. Ятір. Ніхто їх не ловив – ні волоком, ні в'ятірами (Сл. Гр.); [Влас:] Часом уночі піду з в'ятірями по рибу (М. Кропивницький).
Словник української мови у 20 томах
-
в'ятір —
Я́ТІР (риболовне знаряддя у вигляді сітки), ЯТЕРИ́НА розм., В'Я́ТІР діал. У другому ятері було дві щуки і три лини (М. Стельмах); В полудень на ставу Рибалки щук ловили в ятерину (А. Малишко); (Влас:) Часом уночі піду з в'ятірями по рибу (М. Кропивницький).
Словник синонімів української мови
-
в'ятір —
В'ятер, -ра, в'ятір, -ра м. = ятір. Ном. № 13437. Ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Гліб. Люде в'ятірі просушували. Грин. II. 58.
Словник української мови Грінченка