Великий тлумачний словник сучасної мови

гардувати

гардува́ти

-ую, -уєш, недок., діал.

1》 перех. Загачувати.

2》 неперех. Гуляти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. гардувати — гардува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. гардувати — ГАРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст. 1. що і без прям. дод. Гатити (у 1 знач.). Гардувати у ставку воду (Сл. Гр.). 2. Гуляти. До лісу почвалав [Еней], Де гардовав [гардував] Евандр з попами, Зо старшиною і панами (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
  3. гардувати — ГАТИ́ТИ (робити гатку або греблю, відгороджуючи воду), ЗАГА́ЧУВАТИ, ПЕРЕГА́ЧУВАТИ, ПРИГА́ЧУВАТИ, ГАРДУВА́ТИ діал. (перекривати річку, потік гаткою, греблею). — Док.: загати́ти, перегати́ти, пригати́ти. Ой, піду я низом, низом Та й загачу греблю хмизом.  Словник синонімів української мови
  4. гардувати — ГАРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. перех. Загачувати. Гордувати у ставку воду (Сл. Гр.). 2. неперех. Гуляти. До лісу почвалав [Еней], Де гардовав [гардував] Евандр з попами (Котл., І, 1952, 202).  Словник української мови в 11 томах
  5. гардувати — Гардувати, -дую, -єш гл. 1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у. 2) Быть перевозчикомъ. 3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II.  Словник української мови Грінченка