гардувати
ГАРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст.
1. що і без прям. дод. Гатити (у 1 знач.).
Гардувати у ставку воду (Сл. Гр.).
2. Гуляти.
До лісу почвалав [Еней], Де гардовав [гардував] Евандр з попами, Зо старшиною і панами (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)