гаучо

га́учо

невідм., ч.

Аргентинський селянин, житель пампи, який зазвичай є вправним вершником.

Значення в інших словниках

1. гаучо — га́учо іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гаучо — ГА́УЧО, невідм. 1. ч. У країнах Латинської Америки – найманий пастух на скотарській фермі. Гаучо .. знищували пум, переслідуючи їх верхи на конях із так званим бола – ласо з важкою залізною або кам'яною кулею (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах