героїчний

герої́чний

-а, -е.

1》 Власт. героєві (у 1 знач.); відважний, доблесний.

|| Який чинить подвиги, здатний до подвигів, героїзму.

|| Багатий на подвиги, вияви героїзму.

2》 перен. Який потребує дуже великого напруження.

Значення в інших словниках

1. героїчний — герої́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. героїчний — ГЕРОЇЧНИЙ – ГЕРОЙСЬКИЙ – ЗВИТЯЖНИЙ Героїчний. 1. Сповнений героїзму, доблесті; здатний до подвигів; багатий на подвиги тощо: героїчний вчинок, героїчний подвиг, героїчний захисник, героїчний час, героїчні зусилля.  Літературне слововживання
3. героїчний — [геироуйічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. героїчний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Власт. героєві (у 1 знач.); відважний, доблесний. Роман горів як радісна свічка надії й безмежної віри в їхнє велике, героїчне призначення, ради якого можна терпіти все (І.  Словник української мови у 20 томах
5. героїчний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ (властивий героєві), ГЕРО́ЙСЬКИЙ, ЗВИТЯ́ЖНИЙ уроч., ДО́БЛЕСНИЙ уроч., ЗВИТЯ́ЖНИЦЬКИЙ уроч. Сотні очей пристрасно стежили за цим героїчним переходом танків по дну чужої річки (О. Гончар); (Семен:) Загинув Андрій. Геройською смертю загинув (З.  Словник синонімів української мови
6. героїчний — Герої́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. героїчний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Власт. героєві (у 1 знач.); відважний, доблесний. Ярині йшов п’ятнадцятий рік, саме в такому віці героїчні вчинки п’янять уяву, як добре вино (Панч, III, 1956, 8); // Який чинить подвиги, здатний до подвигів, героїзму.  Словник української мови в 11 томах
8. героїчний — Герої́чний, -а, -е Героическій. Левиц. Пов. 7.  Словник української мови Грінченка