гилка

ги́лка

-и, ж.

Давня народна гра в м'яч.

Значення в інших словниках

1. гилка — ги́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гилка — ГИ́ЛКА, и, ж. Давня народна гра в м'яч. – Що було набігаєшся, нагуляєшся з хлопцями по тих горах, долинах в гилки, в довгої лози! (І. Нечуй-Левицький); Шукаєм глоду, пасемо корову, у гилки граєм (Л. Костенко).  Словник української мови у 20 томах
3. гилка — Ги́лка, -лки, -лці; ги́лки, -лок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гилка — ГИ́ЛКА, и, ж. Давня народна гра в м’яч. — Що було набігаєшся, нагуляєшся з хлопцями по тих горах, долинах в гилки, в довгої лози! (Н.-Лев., І, 1956, 55); Також дуже корисна [для дітей].. гра «гилка» (Шк. гігієна, 1954, 252).  Словник української мови в 11 томах
5. гилка — Гилка, -ки ж. = гілка. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. 3) Родъ игры въ мячъ. Гуляти в гилки. Левиц. І. 347.  Словник української мови Грінченка