Словник української мови у 20 томах

гилка

ГИ́ЛКА, и, ж.

Давня народна гра в м'яч.

– Що було набігаєшся, нагуляєшся з хлопцями по тих горах, долинах в гилки, в довгої лози! (І. Нечуй-Левицький);

Шукаєм глоду, пасемо корову, у гилки граєм (Л. Костенко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. гилка — ги́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. гилка — -и, ж. Давня народна гра в м'яч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гилка — Ги́лка, -лки, -лці; ги́лки, -лок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гилка — ГИ́ЛКА, и, ж. Давня народна гра в м’яч. — Що було набігаєшся, нагуляєшся з хлопцями по тих горах, долинах в гилки, в довгої лози! (Н.-Лев., І, 1956, 55); Також дуже корисна [для дітей].. гра «гилка» (Шк. гігієна, 1954, 252).  Словник української мови в 11 томах
  5. гилка — Гилка, -ки ж. = гілка. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. 3) Родъ игры въ мячъ. Гуляти в гилки. Левиц. І. 347.  Словник української мови Грінченка