глузд

-у, ч., розм.

1》 Те саме, що розум.

З глузду з'їхати — втратити розум, стати божевільним.

2》 Розумний зміст чого-небудь; рація, сенс.

Здоровий глузд — тверезе розуміння речей; розсудливість.

Значення в інших словниках

1. глузд — глузд іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. глузд — Розум, інтелект; (у чім) сенс, рація, зміст; (здоровий) розсудливість.  Словник синонімів Караванського
3. глузд — [глузд] -зду, м. (на) -з'д'і  Орфоепічний словник української мови
4. глузд — ГЛУЗД, у, ч., розм. 1. Те саме, що ро́зум. [Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Г. Квітка-Основ'яненко); Я перебрав усі плани, які тільки може придумати людський глузд (І.  Словник української мови у 20 томах
5. глузд — відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду). Стати божевільним; збожеволіти. Він був би розцілував їх (стрільців), але боявся викликати новий переполох.  Фразеологічний словник української мови
6. глузд — I. ПІДСТА́ВА (розумне обґрунтування чогось), РА́ЦІЯ, СЕНС, ГЛУЗД, РЕЗО́Н розм. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з'їзд (А. Головко); — Жукова мені заявила,..  Словник синонімів української мови
7. глузд — Глузд, -ду, -дові; глу́зди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. глузд — ГЛУЗД, у, ч., розм. 1. Те саме, що ро́зум. [Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Кв.-Осн., Вибр., 1937, 392); Я перебрав усі плани, які тільки може придумати людський глузд (Мик., II, 1957, 54).  Словник української мови в 11 томах
9. глузд — Глузд, -ду м. 1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80.  Словник української мови Грінченка