глузд
ГЛУЗД, у, ч., розм.
1. Те саме, що ро́зум.
[Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Г. Квітка-Основ'яненко);
Я перебрав усі плани, які тільки може придумати людський глузд (І. Микитенко);
У нього вистачить глузду не наражатися на прикрості (Ю. Бедзик).
2. Розумний зміст чого-небудь; рація, сенс.
[Анна:] Скажіть, навіщо втікати нам тепер? Який в тім глузд? (Леся Українка);
Тепер війна вже не здавалась йому, як під румунськими дотами, незрозумілим страховиськом, що в ньому важко було добрати глузду (О. Гончар);
Все реальне в житті – глузд і безглуздя, зло й добро, творчість і руйнування (О. Бердник).
◇ Відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду) див. відбіга́ти;
Втрача́ти (тра́тити) / втра́тити (стра́тити) ро́зум (глузд) див. утрача́ти;
(1) Глузд (ум) за ро́зум заверта́є (захо́дить) / заверну́в (зайшо́в) у кого і без дод. – хто-небудь не може або втрачає здатність нормально міркувати, діяти.
– В мене вже аж ум за розум заходить од високих нематеріальних любощів (І. Нечуй-Левицький);
– Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (І. Котляревський);
Добра́ти [до] ро́зуму ([до] глу́зду, [до] то́лку, [до] ума́ і т. ін.) <�Добра́тися глу́зду> див. добира́ти;
Дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду) див. дово́дити;
Збива́ти / зби́ти з ро́зуму (з глу́зду) див. збива́ти;
(2) Здоро́вий глузд (ро́зум) – тверезе розуміння, сприйняття чого-небудь; розсудливість.
Було в селі кілька вічних опозиціонерів.., але здоровий глузд наказував Аркадієві саме їх не чіпати (Ірина Вільде);
Здоровий глузд підказував йому, що в місті не можна затримуватися ні на годину (В. Собко);
Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про “відмирання” народної творчості (М. Рильський);
Зійти́ / схо́дити з ро́зуму (з глу́зду, з ума́) див. схо́дити;
З'ї́хати (зсу́нутися, спа́сти і т. ін.) з глу́зду (з ро́зуму) див. з'їжджа́ти;
Не прибра́ти глу́зду (ро́зуму, ума́) див. прибира́ти;
Ріши́тися (позбу́тися) ро́зуму (ума́, глу́зду) див. ріша́тися.
Словник української мови (СУМ-20)