1. Словник української мови у 20 томах

глузд

ГЛУЗД, у, ч., розм.

1. Те саме, що ро́зум.

[Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Г. Квітка-Основ'яненко);

Я перебрав усі плани, які тільки може придумати людський глузд (І. Микитенко);

У нього вистачить глузду не наражатися на прикрості (Ю. Бедзик).

2. Розумний зміст чого-небудь; рація, сенс.

[Анна:] Скажіть, навіщо втікати нам тепер? Який в тім глузд? (Леся Українка);

Тепер війна вже не здавалась йому, як під румунськими дотами, незрозумілим страховиськом, що в ньому важко було добрати глузду (О. Гончар);

Все реальне в житті – глузд і безглуздя, зло й добро, творчість і руйнування (О. Бердник).

◇ Відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду) див. відбіга́ти;

Втрача́ти (тра́тити) / втра́тити (стра́тити) ро́зум (глузд) див. утрача́ти;

(1) Глузд (ум) за ро́зум заверта́є (захо́дить) / заверну́в (зайшо́в) у кого і без дод. – хто-небудь не може або втрачає здатність нормально міркувати, діяти.

– В мене вже аж ум за розум заходить од високих нематеріальних любощів (І. Нечуй-Левицький);

– Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (І. Котляревський);

Добра́ти [до] ро́зуму ([до] глу́зду, [до] то́лку, [до] ума́ і т. ін.) <�Добра́тися глу́зду> див. добира́ти;

Дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду) див. дово́дити;

Збива́ти / зби́ти з ро́зуму (з глу́зду) див. збива́ти;

(2) Здоро́вий глузд (ро́зум) – тверезе розуміння, сприйняття чого-небудь; розсудливість.

Було в селі кілька вічних опозиціонерів.., але здоровий глузд наказував Аркадієві саме їх не чіпати (Ірина Вільде);

Здоровий глузд підказував йому, що в місті не можна затримуватися ні на годину (В. Собко);

Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про “відмирання” народної творчості (М. Рильський);

Зійти́ / схо́дити з ро́зуму (з глу́зду, з ума́) див. схо́дити;

З'ї́хати (зсу́нутися, спа́сти і т. ін.) з глу́зду (з ро́зуму) див. з'їжджа́ти;

Не прибра́ти глу́зду (ро́зуму, ума́) див. прибира́ти;

Ріши́тися (позбу́тися) ро́зуму (ума́, глу́зду) див. ріша́тися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глузд — глузд іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. глузд — Розум, інтелект; (у чім) сенс, рація, зміст; (здоровий) розсудливість. Словник синонімів Караванського
  3. глузд — [глузд] -зду, м. (на) -з'д'і Орфоепічний словник української мови
  4. глузд — -у, ч., розм. 1》 Те саме, що розум. З глузду з'їхати — втратити розум, стати божевільним. 2》 Розумний зміст чого-небудь; рація, сенс. Здоровий глузд — тверезе розуміння речей; розсудливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. глузд — відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду). Стати божевільним; збожеволіти. Він був би розцілував їх (стрільців), але боявся викликати новий переполох. Фразеологічний словник української мови
  6. глузд — I. ПІДСТА́ВА (розумне обґрунтування чогось), РА́ЦІЯ, СЕНС, ГЛУЗД, РЕЗО́Н розм. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з'їзд (А. Головко); — Жукова мені заявила,.. Словник синонімів української мови
  7. глузд — Глузд, -ду, -дові; глу́зди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глузд — ГЛУЗД, у, ч., розм. 1. Те саме, що ро́зум. [Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Кв.-Осн., Вибр., 1937, 392); Я перебрав усі плани, які тільки може придумати людський глузд (Мик., II, 1957, 54). Словник української мови в 11 томах
  9. глузд — Глузд, -ду м. 1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. Словник української мови Грінченка