глузд

ГЛУЗД, у, ч., розм.

1. Те саме, що ро́зум.

[Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Кв.-Осн., Вибр., 1937, 392);

Я перебрав усі плани, які тільки може придумати людський глузд (Мик., II, 1957, 54).

◊ Глузд за ро́зум заверну́в — про стан людини, коли вона не може нормально мислити або діяти.

Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (Котл., І, 1952, 185);

З глу́зду з’ї́хати (скрути́тися, зсу́нутися); Глу́зду ріши́тися — втратити розум, стати божевільним.

Настрій у мене препоганющий. Чи люди подуріли, чи, може, я з глузду з’їхав (Кол., На фронті.., 1959, 96);

Вже ніхто із глузду не скрутився, І досі не чутно, щоб хто на трьох жінках В тім царстві оженився (Гл., Вибр., 1957, 61);

— Немає в мене більше дочки, як Явдоха! А вона ще не зсунулася з глузду, щоб проти батька іти! (Мирний, V, 1955, 197);

— Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він [чоловік] з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився (Дн. Чайка, Тв., 1960, 78).

2. Розумний зміст чого-небудь; рація, смисл.

[Анна:] Скажіть, навіщо втікати нам тепер? Який в тім глузд? (Л. Укр., III, 1952, 394);

Стаття В. Засулич — такий набір курйозів, з точки зору логіки і азбуки марксизму, що у читача, природно, може з’явитися думка, невже ж нема якогось іншого глузду в цьому безглузді? (Ленін, 19, 1950, 361);

Тепер війна вже не здавалась йому, як під румунськими дотами, незрозумілим страховиськом, що в ньому важко було добрати глузду (Гончар, І, 1954, 377).

◊ Здоро́вий глузд — тверезе розуміння речей; розсудливість.

Боляче змагалися розум і честолюбство. Переміг здоровий глузд: Йосиф Завадка остаточно вирішив забрати сина з гімназії (Вільде, Сестри.., 1958, 120);

Йшли роки. Здоровий глузд і логіка підказували [Вікторові], що пора вже обзавестися сім’єю, а серце не приймало нікого (Руд., Вітер.., 1958, 154).