глузи

ГЛУ́ЗИ, ів, мн. (одн. глуз, у, ч.), розм.

Те саме, що глузува́ння.

Утік Башкиренко від своїх колись таких тихих та покірних одрадян, наслухавшись від них глузу та посміхів (Панас Мирний);

Обличчя у Мишуні було круглясте, .. губи пухкі, і саме вони викликали нестерпні глузи дівчат (Ю. Яновський);

Важко зібрати всі вигуки, які пролунали там, всі лайки, прокльони, глузи й погрози, що сипалися на князя (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. глузи — Глузування, кпини, кепкування, сил. наруга, посміх, глум.  Словник синонімів Караванського
2. глузи — -ів, мн. (одн. глуз, -у, ч.), розм. Те саме, що глузування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глузи — див. жарт; насмішка  Словник синонімів Вусика
4. глузи — ГЛУ́ЗИ, ів, мн. (одн. глуз, у, ч.), розм. Те саме, що глузува́ння. Утік Башкиренко від своїх колись таких тихих та покірних одрадян, наслухавшись від них глузу та посміхів (Мирний, IV, 1955, 239); Обличчя у Мишуні було круглясте, ..  Словник української мови в 11 томах
5. глузи — Глузи, -зів м. мн. Насмѣшки. Мкр. Н. 36. Остигло й глузи людськії терпіти. Грин. II. 165. на глузи підняти. Поднять на смѣхъ. Ном. № 12697.  Словник української мови Грінченка