глузливець

ГЛУЗЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.

Той, хто глузує, любить глузувати з кого-, чого-небудь; насмішник.

Вона розсміялась і спробувала нам'яти глузливцю вуха (із журн.).

Значення в інших словниках

1. глузливець — глузли́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови