глузливець
ГЛУЗЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.
Той, хто глузує, любить глузувати з кого-, чого-небудь; насмішник.
Вона розсміялась і спробувала нам'яти глузливцю вуха (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глузливець — глузли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови