глузливий
ГЛУЗЛИ́ВИЙ, а, е.
Який виражає глузування.
Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде щось, жорстоке (М. Коцюбинський);
Глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя (Я. Качура);
Дядько сiпонув вiжки, i вiз рушив далi пiд глузливими поглядами женцiв (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глузливий — глузли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- глузливий — Глумливий, насмішкуватий, посмішливий; (тонко) іронічний. Словник синонімів Караванського
- глузливий — -а, -е. Який виражає глузування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глузливий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови
- глузливий — Глузли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глузливий — ГЛУЗЛИ́ВИЙ, а, е. Який виражає глузування. Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде щось, жорстоке (Коцюб., II, 1955, 378); Глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя (Кач., II, 1958, 413). Словник української мови в 11 томах
- глузливий — Глузливий, -а, -е Насмѣшливый. Вона в мене добра й вірна жінка, тілько дуже жвава, жартлива й глузлива. Котл. МЧ. 471. Словник української мови Грінченка