1. Словник української мови в 11 томах

глузливий

ГЛУЗЛИ́ВИЙ, а, е. Який виражає глузування.

Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде щось, жорстоке (Коцюб., II, 1955, 378);

Глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя (Кач., II, 1958, 413).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глузливий — глузли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глузливий — Глумливий, насмішкуватий, посмішливий; (тонко) іронічний. Словник синонімів Караванського
  3. глузливий — -а, -е. Який виражає глузування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. глузливий — ГЛУЗЛИ́ВИЙ, а, е. Який виражає глузування. Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде щось, жорстоке (М. Коцюбинський); Глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. глузливий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови
  6. глузливий — Глузли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. глузливий — Глузливий, -а, -е Насмѣшливый. Вона в мене добра й вірна жінка, тілько дуже жвава, жартлива й глузлива. Котл. МЧ. 471. Словник української мови Грінченка