1. Словник української мови в 11 томах

глузливо

ГЛУЗЛИ́ВО. Присл. до глузли́вий.

— П’ю за сміливість!.. — Хе-хе-хе! за сміливість!.. — глузливо шепотить Хо (Коцюб., І, 1955, 170);

Писарчукові очі глузливо усміхалися (Десняк, І, 1955. 7);

*Образно. Пружно рипів сніг під важкими чобітьми, глузливо всміхався місяць, позираючи на землю з сивого безмежного простору (Кир., Вибр., 1960, 374).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глузливо — глузли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. глузливо — Присл. до глузливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глузливо — ГЛУЗЛИ́ВО. Присл. до глузли́вий. – П'ю за сміливість!.. – Хе-хе-хе! за сміливість!.. – глузливо шепотить Хо (М. Коцюбинський); Писарчукові очі глузливо усміхалися (О. Десняк); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. глузливо — Глузливо нар. Насмѣшливо. Словник української мови Грінченка