Орфографічний словник української мови

глузливець

глузли́вець

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. глузливець — ГЛУЗЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто глузує, любить глузувати з кого-, чого-небудь; насмішник. Вона розсміялась і спробувала нам'яти глузливцю вуха (із журн.).  Словник української мови у 20 томах