глухнути

глу́хнути

-ну, -неш, недок.

1》 Втрачати слух, ставати глухим.

2》 Ставати нечутним; затихати (про звуки).

3》 Переставати діяти (про мотор).

4》 перен. Поступово зменшуватися; слабшати, зникати.

5》 Переставати розвиватися; занепадати.

Значення в інших словниках

1. глухнути — глу́хнути дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. глухнути — ГЛУ́ХНУТИ, ну, неш, недок. 1. Втрачати слух, ставати глухим. Люди глухли від ненастанного шуму (І. Франко); Потроху навіть немовби глух [Максим], не чуючи вже ні стрілянини, ні вибухів, – вони не доходили до свідомості (І.  Словник української мови у 20 томах
3. глухнути — ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ (УГАСА́ТИ), ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. глухнути — ГЛУ́ХНУТИ, ну, неш, недок. 1. Втрачати слух, ставати глухим. Люди глухли від ненастанного шуму (Фр., VIII, 1952, 7); Снаряди летять, .. здається, над самою головою, аж глухнеш від них, аж лопаються барабанні перетинки (Гончар, Людина.., 1960, 94).  Словник української мови в 11 томах
5. глухнути — Глухнути, -ну, -неш гл. Глохнуть.  Словник української мови Грінченка