гойдати

гойда́ти

-аю, -аєш, недок.

1》 перех. Приводити що-небудь у рух із боку в бік або зверху вниз.

|| безос.

|| Піддавати когось ритмічному рухові на (в) чому-небудь з метою розваги, усипляння.

2》 неперех. Робити рухи чим-небудь.

Значення в інших словниках

1. гойдати — гойда́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гойдати — Колисати, колихати, хитати, погойдувати; (дитя) люляти, присипляти.  Словник синонімів Караванського
3. гойдати — ГОЙДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, що. Приводити що-небудь у рух із боку в бік або зверху вниз. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (І. Нечуй-Левицький); Легкий вітер гойдав пожовклі крони дерев (А. Шиян); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. гойдати — див. колихати; хитати  Словник синонімів Вусика
5. гойдати — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. гойдати — Гойда́ти, -да́ю, -да́єш, -да́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гойдати — ГОЙДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. Приводити що-небудь у рух із сторони в сторону або зверху вниз. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Н.-Лев., III, 1956, 225); Легкий вітер гойдав пожовклі крони дерев (Шиян, Гроза.  Словник української мови в 11 томах
8. гойдати — Гойдати, -даю, -єш гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Г. Барв. 366. Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. Шевч. 34. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. Чуб. V. 342.  Словник української мови Грінченка