гойдати
ГОЙДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. перех. Приводити що-небудь у рух із сторони в сторону або зверху вниз.
Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Н.-Лев., III, 1956, 225);
Легкий вітер гойдав пожовклі крони дерев (Шиян, Гроза.., 1956, 87);
// безос.
З Мессіни до Неаполя гойдало нас страшенно (Коцюб., III, 1956, 355);
// Піддавати когось ритмічному рухові на (в) чому-небудь з метою розваги, усипляння.
Груба Берчиха гойдала дитину в колисці і плела панчоху (Коцюб., 1, 1955, 27);
Іван бере сина, гойдає його, мугиче якусь пісеньку без слів… (Руд., Остання шабля, 1959, 253);
Біля муру дві бабусі гойдали своїх унуків на возиках (Хижняк, Килимок, 1961, 24).
2. неперех. Робити рухи чим-небудь.
Купи зеленого молодого очерету ледве гойдали зеленим довгим листом (Н.-Лев., II, 1956, 129);
В лісі вона сідала десь на галузку і гойдала ногами, тугими І молодими. Наче русалка (Коцюб., II, 1955, 213);
Поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина (Кучер, Прощай.., 1957, 70).
Словник української мови (СУМ-11)