головнокомандування — Великий тлумачний словник сучасної мови

головнокомандування — головнокома́ндування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
головнокомандування — ГОЛОВНОКОМА́НДУВАННЯ, я, с. Орган керівництва збройними силами на чолі з головнокомандувачем. Йому не потрібна слава воїна – йому потрібний спокій, потрібна упевненість, що турецька шабля чи татарський аркан не торкнуться його шиї .. Словник української мови у 20 томах
головнокомандування — ГОЛОВНОКОМА́НДУВАННЯ, я, с. Головне командування. У серпні 1942 року солдати і офіцери чехословацької військової частини звернулися до Головнокомандування Збройними Силами СРСР з проханням послати їх на фронт (Колг. Укр., 12, 1963, 52). Словник української мови в 11 томах