гостинний

гости́нний

-а, -е.

Який любить приймати і частувати гостей.

|| Який виявляє гостинність.

|| перен. Про речі та предмети, пов'язані з прийманням гостей.

Значення в інших словниках

1. гостинний — гости́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гостинний — (хто) гостелюбний, хлібосольний, привітний, щирий; ЯК ІМ. хлібосол.  Словник синонімів Караванського
3. гостинний — [гостин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
4. гостинний — ГОСТИ́ННИЙ, а, е. Який любить приймати і частувати гостей. Єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
5. гостинний — див. щедрий  Словник синонімів Вусика
6. гостинний — ГОСТИ́ННИЙ (який охоче приймає гостей), ГОСТЕЛЮ́БНИЙ, ХЛІБОСО́ЛЬНИЙ (який радо пригощає). Дід і баба — хазяї Лагідні й гостинні. Полуниці — всі твої, Хоч ночуй в ожині (В. Бичко); Сердечно й щиро всіх приймало Нас гостелюбнеє село (С.  Словник синонімів української мови
7. гостинний — Гости́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гостинний — ГОСТИ́ННИЙ, а, е. Який любить приймати і частувати гостей. Веселий, гостинний, він любив товариство і скоро зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та відводив там душу (Коцюб., II, 1955, 135); Нам цікаво було оглянути мисливський замок..  Словник української мови в 11 томах