градівник

градівни́к

-а, ч., діал.

Чаклун, знахар.

Значення в інших словниках

1. градівник — градівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. градівник — ГРАДІВНИ́К, а́, ч. За народним повір'ям – чарівник, спроможний відвернути град. Він був .. градівник і мольфар (М. Коцюбинський); За кількасот верст вибиває градом все в полі на ніщо. Є, правда, градівники, що можуть цю біду відвернути, спинити (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. градівник — Градівник, -ка м. Знахарь, управляющій градомъ. Шух. І. 43.  Словник української мови Грінченка