градівник —
градівни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
градівник —
-а, ч., діал. Чаклун, знахар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
градівник —
ГРАДІВНИ́К, а́, ч. За народним повір'ям – чарівник, спроможний відвернути град. Він був .. градівник і мольфар (М. Коцюбинський); За кількасот верст вибиває градом все в полі на ніщо. Є, правда, градівники, що можуть цю біду відвернути, спинити (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах