гречка

гре́чка

-и, ж.

1》 Однорічна трав'яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно.

2》 Зерно цієї рослини.

Скакати в гречку — мати позашлюбні зв'язки.

Значення в інших словниках

1. гречка — гре́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гре́чки  Орфографічний словник української мови
2. гречка — гре́чка : ◊ скочити в гре́чку → скочити  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. гречка — Гречана каша сама себе хвалить. Добру річ не потрібно вихваляти. Гречка каже : „Сій мене хоч у воду, аби впору". Щоб гречка добре вродила, її треба сіяти своєчасно. З гречки та проса — і каша, і паска.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. гречка — Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових, походить із Азії, круп'яна культура; листя червоне, квіти білі або рожеві, запашні; насіння багате білком (бл. 12%) і жирами (2, 6%), переробляють на крупу; цінна харчова культура і медонос.  Універсальний словник-енциклопедія
5. гречка — ГРЕ́ЧКА, и, ж. 1. Однорічна трав’яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з’явився Гуща (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. гречка — Гречка, -ки ж. Греча, гречиха-растеніе. Вродила йому така гречка, що на все поле. Рудч. Ск. II. 207. греча-зерно. Розсипав гречку. мн. гречки. Посѣвы гречихи. Та й гречки гарні цей год. 2) раст.: а) — дика, польова. Capsella bursa pastoris. Вх. Пч. Т.  Словник української мови Грінченка