гречка
ГРЕ́ЧКА, и, ж.
1. Однорічна трав’яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно.
Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з’явився Гуща (Коцюб., II, 1955, 65);
На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули (Рильський, І, 1956, 27).
2. Зерно цієї рослини.
[Микола:] Пам’ятаєш, як на гречку отець Ксенофонт нас ставив за те, що не вивчили дев’ятого псалма? (К.-Карий, І, 1960, 326).
◊ На гре́чку переганя́ти (перегна́ти) — виражаючи незадоволення, лаючи, заставляти робити, як потрібно.
Ніхто нічим не вгодить Олексієві Івановичу: і те не так, і друге навиворот [навиворіт]!.. Перешиває Олексій Іванович дівчат — на гречку, як кажуть, переганяє (Мирний, IV, 1955, 233);
Скака́ти (ско́чити, стриба́ти, стрибну́ти і т. ін.) в гре́чку — мати нешлюбні зв’язки.
Злі язики розпускали плітки, начебто його Жанночка скаче в гречку з Михайлом Чорногором (Дмит., Наречена, 1959, 213);
Хай (неха́й) бу́де гре́чка — хай буде так, як хто-небудь хоче.
— Тільки не треба про смерть. — Хай буде гречка! Не будемо про смерть… (Автом., Так народж. зорі, 1960, 128).
Словник української мови (СУМ-11)