гримотання

гримота́ння

гримотіння, -я, с.

Дія за знач. гримотати, гримотіти і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. гримотання — гримота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гримотання — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
3. гримотання — ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гримота́ти, гримоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Він іде, а вже за шию крапля впала ось холодна; раптом блиснуло у хмарі — й почалося гримотіння… (Тич., До молоді.., 1959, 101); Дівчина..  Словник української мови в 11 томах